Гумор у різних національних культурах. ЧАСТИНА 4
Самопідтримуючий гумор
Завершення лонгріду про гумор у різних країнах. 📌 ЧАСТИНА №4. "Щоб не плакать, я сміялась"** або гумор як спосіб "втримати дах" і знайти опору.
** Л.Українка, "Як дитиною, бувало..."
👉 САМОПІДТРИМУЮЧИЙ ГУМОР. Присутній, загалом, в усіх національних культурах, цей гумор сприяє підтримці життєстійкості та позитивного налаштування – без зазіхання на гідність інших та підваження поваги до себе. У країнах, яким притаманні агресивний та самопринизливий гумор, цей стиль не викликає особливого сміху і не конче сприймається як гумор. Часто використовується для м’якої захисної реакції на кпинні коментарі на чиюсь адресу або для спрямування ситуації у бік співпраці – замість протистояння. Як-от, коли працівник(ця) доєднується до зустрічі з запізненням, а хтось з присутніх каже: «Як ми раді, що ти вирішив(ла) до нас доєднатися» [це м’яка версія агресивного гумору]! А запізнілий відповідає: «Я теж так подумав(ла)»! Ось ця відповідь – самопідтримуючий гумор. Або коли на популярне кулінарне шоу запрошують відомих діячів не з кулінарної сфери, такі гості часто говорять щось на кшталт: «Давно не готував(ла) – цікаво чи пам’ятаю як воно!», «Завжди був(ла) «на Ви» з дріжджовим тістом – ось і привід потоваришувати»!
Порівняно з гумором агресивним і самопринижувальним, цей стиль - не найсмішніший, однак він точно більше схожий на гумор, ніж афіліативний. Самопідтримуючий гумор слугує джерелом стійкості у складні періоди і способом саморефлексії у ситуаціях, коли "щось іде не так". Тут варто зауважити, що цей стиль гумору тяжіє до позитиву і не спрямований на "самоз'їдання" і "самокопання" - цю функцію виконує самопринижувальний гумор, який, до речі, теж часто виконує функцію порання з життєвими негараздами.
Такий гумор зручний для використання у медіа-форматах і на публічних заходах, оскільки його фокус - той, хто говорить, а тональність - позитивна, хоча самоіронія цілком можуть мати місце, однак необразлива і не принизлива. Абсолютна королева самопідтримуючого гумору на популярному ТБ - Фібі Буфе, героїня відомого серіалу "Друзі". Серед її іконічних (на думку серйозних ТБ-критиків, до речі) жартів такого стилю:
"Я щойно народила трьох дітей, і я не дозволю їм вирости у свівті, де Джої має рацію!" (З філософської дискусії з Джої про існування дійсно самовідданих вчинків). "Я може і дуркую іноді, але я не лишень красива блондинка з дупою, яку не зупинити!" (Зі спроби переконати решту друзів, що Джої - тато дитини Рейчел). "Та я "перевдягаюся в польоті", тож скажу що завгодно!" (В оригіналі слово після "я" звучить як "flaky". А фраза - зі спроби примирити Моніку і Рейчел після того, як Фібі сказала, що воліла б зустрічатися з останньою).
Нічні ТБ-шоу теж плідний ґрунт для самопідримуючого гумору, зокрема коли ведучому якось не комільфо кпинити гостя або тема настільки "вибухова" чи "тригерна", що ефективніше на неї чемненько посміятися з себе. З останніх прикладів - жарт Джиммі Кіммела під час останньої церемонії Оскара: "Усі так чудово виглядають. Коли я роззираюся по кімнаті, не можу не думати чи спрацює "Оземпік" для мене?". "Оземпік" - рецептурний препарат для хворих на діабет другого типу з побічним ефектом зниження ваги, завдяки чому він популярний, зокрема, серед зірок кіно.
Або відомі вислови Джона Стюарта про сучасні новини: "Я абсолютно вірю у непозбувну абсурдність того, що відбувається" і про великий бізнес: "Чому, коли корпорація користується можливістю оптимузувати податки - це розумне бізнес-рішення, а коли людина користається можлиівстю не бути голодною, то це нахлібництво?".
☑️ фокус: окреслення власної спроможності - без зазіхання на гідність та повагу до інших;
☑️ механізм => я дотепно говорю про свої сильні сторони;
☑️ формат: жартівливі “замальовки” випадків зі свого щодення чи коментування їх;
☑️ притаманний горизонтально-індивідуалістичним культурам з високою суспільною довірою;
☑️ корисний коли … треба «розрядити» стресову ситуацію, знайти у скруті позитив – без втрати самоповаги чи публічного «самопобиття».
Примітно, що самопідтримуючий гумор часто (хоча не завжди) співіснує з у тих національних культурах, яким притаманні агресивний чи самопринижуючий стилі, як-от Україна, Сербія, США, Угорщина, Румунія, Мексика, Південна Африка.
Франція 🇫🇷 має цікаву культурно вкорінену традицію самопідтримуючого гумору, зокрема через історично інакше визначення гумору і царин його застосування від, зокрема, англійської традиції. Французьке визначення "почуття гумору" обумовлює не просто здатність сміятися, а робити це саморефлексивно, з певною ексцентричністю, тобто, над собою перш, ніж над іншими. Хоча мало хто у світі любить (і вміє, що там вже) сміятися над іншими як французи. При цьому, "фізичні жарти" у стилі йшов, послизнувся на банановій шкірці, впав, пробив дірку в землі - у Франції не вважаються гумором в його класичному визначенні.
Ось такий жарт є типовим прикладном самопідтримуючого гумору на французький манер. Він має сенс тільки французькою, тож надаю його з поясненням. «J’ai cru que Mozart était mort mais mozzarella». "Я думав(ла), що Моцарт давно помер (в смислі, втратив актуальність), але моцарелла". Слово "моцарелла" звучить майже ідентично до французької фрази "Mozart est là" (Моцарт тут").
❗️В ЯКИХ КРАЇНАХ ПОПУЛЯРНИЙ. Доволі високо самопідтримуючий гумор проявлений в Угорщині 🇭🇺, Індонезії 🇮🇩, Південній Африці 🇿🇦, Сербії 🇫🇷, Мексиці🇲🇽. Середньо-високі прояви такого стилю гумору притаманні Україні 🇺🇦, Чилі 🇨🇱, Колумбії 🇨🇴, В'єтнаму 🇻🇳, США 🇺🇸, Китаю 🇨🇳.
Ось приклад жарту, що є доречним і самопідтримуючим тільки у виконанні південноафриканців: "У діалозі з колегами з Канади і США про якість медицини і її вплив на продуктивність людей в їхніх країнах лікар з ПАР сказав: "Усе, що ви, колеги, розказуєте, справляє враження. Однак до нас вам далеко - ми взяли чоловіка реально з трьома звивинами у мозку, зробили його президентом, і тепер вся країна шукає роботу."
Або ось сербський самопідтримуючий жарт, який і українців, я впевнена, повеселить: "Типово сербська проблема - коли усі твої родичі знають про всенькі без винятку твої вади, бо бабця ім все докладно розповідає".
Примітно, що у англо-саксонських, південноамериканських і європейських та азійських, африканських і східних національних культурах самопідтримуючий гумор виконує геть різну функцію. У США, Канаді, Угорщині, Сербії, Україні, Німеччині, Мексиці, Бразилії такий гумор переважно є способом «тримати марку» у складних чи ускладнених життєвих ситуаціях. Зокрема, коли публічній особі чи фахівцеві у нішевій сфері ставлять запитання про резонансну суспільну чи політичну подію, часто через самопідтримуючий гумор окреслюється сфера, яку є готовність коментувати: «Зазначу, що політика не є моїм фахом, однак з точки зору групової динаміки, можна сказати…». Або: «Якби мені давали 100 гривень за кожен коментар про моє волосся, я був би мільярдером»!
В Азії, зокрема, у Китаї, Казахстані чи Індонезії, самопідтримуючий гумор виконує геть іншу функцію, ніж у Європі та Америці (Північній і Південній).
Замість легкої самоіронії і прояву життєстійкості, такий гумор слугує "ширмою" для життєвих проблем чи стану фрустрації або незадоволення - зокрема, щоб найближче оточення не здогадувалося про реальний стан людини. Наприклад, типовий індонезійський жарт: "Скажу вам так, якщо чоловік клянеться, що "перетне море вогню заради вас", не вірте йому, зокрема, якщо він дмухає на гарячу каву".
А серед типових китайських жартів такого типу: «Дружина лупцювала чоловіка, той заховався під ліжко, а дружина йому: «Ану вилазь негайно»! На що чоловік відповідає: «Чоловік я чи ні – якщо сказав не вилізу, значить не вилізу»! Або фрагмент з казахстанського популярного стендапу: «Жінка каже чоловікові: «Мої батьки не для того мене виховували, щоб я прала твої речі». А той відповідає: «Але ж моя бабуся нам планує подарувати 1000 доларів…» На що жінка реагує: «Любий, ти ж знаєш як я люблю твою бабусю».
При цьому, у таких суспільствах дивним чином співіснують м’які і доволі агресивні стилі гумору, однак останні, як правило, спрямовані на приховану чи таргетовану (але не масову) критику влади чи негативних суспільних явищ. А у Європі та Америці цю функцію виконує самопринижувальний гумор, який ніби "зменшує" значущість проблем і ви виглядаєте так, ніби даєте їм раду.
🇺🇦 ПРИКЛАДИ В УКРАЇНІ. Ми, насправді, активно використовуємо самопідтримуючий гумор, однак в українській національній культурі він здебільшого "вкорінений" у розмову, а не оформлений в окремі та прицільні жарти чи анекдоти. Ми часто не замислюємося, що часто вживані по ходу діалогу "фразочки", що пожвавлюють обмін думками чи у припустимій формі сигналізують про крайню ступінь втоми, є самопідтримуючим гумором. Як-от: "Ля-ля-ля, жу-жу-жу, я вже не вивожджу!", "Я, звісно, як і всі ми, ї**нулася трохи, але щоб таааак...".
Або от цитата з допису на кулінарну тему блогерки, в якої з самоіронією як стилем усе більш, ніж добре: "Я так нинька захтіла пиріжків шо думала як не зїм то нагла смерть наступе." І, само собою, всі знають, що звернення до когось "Шановний(на)" чи "Я сі тєжко вибачаю" - це геть не про ввічливість, хоча формально це саме вихилясно-шанобливі фрази. Такий початок розмови має чітко сигналити співрозмовникам про "накипіле" ставлення віз-а-ві до них, висловити яке "в лоба" буде прям сильно образливо.
Самопідтримуючий гумор у нас, зокрема після вторгнення, орієнтований на життєстійкість і часто щільно переплетений з гумором агресивним, оскільки слугує каналом виходу нашої люті і способом єднання на тлі смертельної загрози. Серед яскравих прикладів самопідтримуючого гумору після вторгнення – відомий мем «Доброго вечора – ми з України» чи «На Росії оголошують мобілізацію – де нам взяти стільки чорних пакетів!?». Або знамениті вислови голови Миколаївської ОДА Віталія Кіма: «Засранці обстріляли нас», «Не треба нервувати, треба їсти та не нервувати», ну і звісно «Ніколи країна, у якої на гербі курча, не переможе країну, у якої на гербі виделка». Самопідтримуючі жарти, що не стосуються війни, у нас часто носять форму «народної мудрості по-приколу», як от: «Є два способи керувати жінкою, але їх ніхто не знає.» чи «Розумна жінка відпустить чоловіка на риболовлю з друзями, а мудра – ще й з дітьми».
--
ДЖЕРЕЛА:
Leist, Anja & Müller, Daniela. (2012). Humor Types Show Different Patterns of Self-Regulation, Self-Esteem, and Well-Being. Journal of Happiness Studies. Online First. 10.1007/s10902-012-9342-6.
Lu J. G., Martin A., Usova A., Galinsky A. D. (2019). “Creativity and humor across cultures: where aha meets haha,” in Explorations in creativity research eds Luria S. R., Baer J., Kaufman J. C. (San Diego, CA: Academic Press; ) 183–203. 10.1016/B978-0-12-813802-1.00009-0
Jiang T, Li H, Hou Y. Cultural Differences in Humor Perception, Usage, and Implications. Front Psychol. 2019 Jan 29;10:123. doi: 10.3389/fpsyg.2019.00123. PMID: 30761053; PMCID: PMC6361813.
Martin R. A., Ford T. (2018). The Psychology of Humor: An Integrative Approach. Burlington, MA: Elsevier Academic Press.
Uz, Irem. (2014). “The Index of Cultural Tightness and Looseness Among 68 Countries”. Journal of Cross-Cultural Psychology. 46. 319-335. 10.1177/0022022114563611.
McKeown, G. (2017). Is there such a thing as a national sense of humour? The Conversation. Retrieved from: https: // theconversation. com / is-there- such-a-thing-as-a- national-sense -of-humour- 76814
Schermer, Julie & Rogoza, Radosław & Kwiatkowska, Maria & Kowalski, Christopher & Aquino, Sibele & Ardi, Rahkman & Bolló, Henrietta & Branković, Marija & Chegeni, Razieh & Crusius, Jan & Doroszuk, Marta & Enea, Violeta & Khanh Ha, Truong & Iliško, Dzintra & Jukic, Tomislav & Kozarevic, Emira & Kruger, Gert & Kurtić, Adil & Lange, Jens & Krammer, Georg. (2019). Humor styles across 28 countries. Current Psychology. 42. 10.1007 /s12 144-019 -00552 -y.
"Culture Shocks: Humour across cultures. How to use humour to break cultural boundaries", https: // leap. london / culture- shocks- humour- across- cultures /
Heidari-Shahreza, .A. When a Nation Breathes Through Humor: A Sociolinguistic Perspective on Iranian Jokes About America. Soc 58, 301–307 (2021). https : / / doi. org / 10.10 07 / s 12115 - 021 - 00608 - 5