Гумор у різних національних культурах. ЧАСТИНА 1

Агресивний гумор

Колонка за цим матеріалом у NV.ua. “Агресивний гумор: чому жарти 95 кварталу користуються попитом”.

Тупо, ржачно чи дотепно звучить жарт визначають не тільки смак та рівень виховання, а й національна культура. Адже вислів "гумор не особливо подорожує" ("humor doesn't travel well") підказує нам, що саме суспільні норми визначають що буде і не буде смішним у конкретній країні чи її частині. Наприклад, у багатьох провініцях Китаю сказати близькій людині, що він чи вона погладшали після відпустки, буде ознакою турботи. А тепер уявімо ідентичний діалог в Україні)) - реакція колеги навряд чи буде схвальною. Або беручи участь у жартівливих діалогах у Мексиці, де "чорний" гумор є нормою та Аргентині, де "кпиники" про одяг чи зовнішнсть узвичаєні, варто пам'ятати, що дозволені місцевим жарти є "табу" для іноземців. І раз ми з вами раніше занурювалися у тему суспільних норм у моїх попередніх дописах, то варто нам дослідити і гумор як крос-культурние явище у лонгріді з чотирьох частин. Буду викладати по частині по понеділках. Декілька базових публічно доступних джерел буду викладати наприкінці дописів.

📌 ЧАСТИНА №1. Коли і чому ми (не) сміємося з жартів. Гумор у різних країнах - це окремий пласт крос-культурної науки, адже ступінь доречності й дотепності жарту визначають саме норми національної культури. Крос-культурні психологи визначають гумор як "узвичаєний патерн поведінки з тяжінням до сміху та розказування дотепних історій; використовується для підсилення чи послаблення власних позицій у суспільстві та участі у відносинах з людьми". Тобто, жарти, залишаючись смішними, можуть бути помічними чи шкідливими, влучними чи недоречними.

За механікою гумор є допустимим порушенням суспільних норм - логіки, комунікацій, взаємодії, ітп. Ключове слово тут "допустимим", тож доречні жарти не мають перетинати "червоні лінії", за якими знаходяться теми, на які у певній культурі жартувати не принято. Скажімо, легкість, з якою жартують про смерть чи померлих на Балканах, може стати чинником розриву важливої співпраці у Марокко чи Саудівській Аравії, де про такі речі не жартують. Або українська звичка публічно хаяти і кпинити владу направо і наліво (навіть якщо це заслужено) ймовірно створить відчутний дискомфорт у комунікації, наприклад, з малазійцями чи мексиканцями.

Флагманська крос-культурний науковець у темі гумору - Род Мартін, автор опитника для визначення стилей гумору (HSQ), чиї дослідження допомогли визначити чотири стилі гумору: афіліативний, агресивний, самопідтримуючий та самопринизливий (класифікація на картинці). Кожен з цих стилів використовується залежно від ситуації, однак найсильніший вплив на вибір стилю гумору має національна культура та її цінності і норми. Зокрема - "гостроту" жартів визначає рівень індивідуалізму чи колективізму і дистанції влади у суспільстві, а допустима глибина самоприниження у жартах залежить від ієрархічності та "щільності" чи "розслабленості" норм національної культури.

Чим "розслабленіші" менталітетні норми у країні (вища толерантність до інакшості, відсутність негативних наслідків за девіантну поведінку, що не порушує закон, прийняття різноманіття у зовнішніх атрибутах, думках, діях), тим більш прийнятними будуть жарти з іронією, сарказмом і подекуди "жорсткими" прийомами. Само собою, що для таких жартів є контекст - навіть у країнах, де вони мають місце. Це, як правило, дружні тусовки чи інші закриті групи - як-от спрацьовані команди колег, давні бізнес-партнери, ітп. Тому у Данії, Франції та Іспанії цілком розповсюджені гумористичні словесні "дуелі" під час вечірок та дружніх зустрічей. І якщо ви стали об'єктом такого явища, варто не ображатися, а активно залучитися до обміну дотепностями.

У країнах з "щільними" менталітетними нормами (низька толерантність до інакшості, негативні наслідки за девіантну поведінку, що не порушує закон, заохочення синхронності з групою у зовнішніх атрибутах, думках, діях) навпаки - жарти м'якіші, використовують гру слів і запитання чи дилеми, без переходу на особистості, кпинів чи "гострих" дотепностей. Релігія, політика і політики, держава, будь-які міжетнічні ускладнення, смерть, померлі, старші за віком і рангом люди, дотепні коментарі про будь-які аспекти країни від інозмеців - є "червоними лініями" для гумору у "щільних" культурах. Зокрема, у багатьох країнах Африки - гумор є способом зробити складне життя яскравішим, однак жарти носять радше спостерігальний, ніж оціночний характер ("подивіться, як дивно ..."). А вискочка, що спробує бути найдотепнішим і "травити" анекдоти - особливо якщо це іноземець - сам швидко стане об'єктом висміювання.

Тож, оглянемо перший, деструктивний, стиль гумору за системою Мартін:

👉 АГРЕСИВНИЙ ГУМОР. Це гумор кпинний, "гострий", часто саркастичний, деструктивний чи образливий. Такі жарти спрямовані на конкретну людину чи групу людей і, як правило, імітують з викривленнями чиюсь зовнішність, слова чи поведінку. Ще варіант такого гумору - сценки, в яких певні групи людей виглядають ницими, меншовартими, недолугими, ін.

☑️ фокус: набуття переваг чи підсилення власного статусу коштом гідності інших;

☑️ механізм => я жорстко сміюся над іншими та кпиню їх;

☑️ формат: сарказм, "гостра" критика, травматична іронія, знущальна імітація чиєїсь поведінки чи манери говорити;

☑️ корисний коли … є внутрішнім жартом між близькими чи друзями, способом “показати спроможність” у конкурентних середовищах, “зброєю” для приниження чи тиску - обмін дотепностями між конкурентами на вакантну керівну посаду під час групової співбесіди у закритому колі, у цьому жанрі гумору працюють відомі коміки Рікі Джервейз та Джоан Ріверз.

Варто додати, що за даними досліджень стійке надання переваги людиною агресивному гумору істотно корелює з "темною триадою" рис особистості: маккіавелізмом, нарцисизмом і психопатією.

❗️В ЯКИХ КРАЇНАХ ПОПУЛЯРНИЙ. Такий стиль гумору притаманний вертикально-індивідуалістичним та загроженим, недовірливим культурам, з високою дистанцією влади. Адже індивідуалізм "розв'язує руки", коли йдеться про думку інших - вона менш важлива. Це США, Велика Британія, Франкомовна Канада, Німеччина (хоча конкретно Німеччині та США притаманна низка стилей гумору). А в суспільствах недовірливі та загрожені, з високою дистанцією влади агресивний гумор допомагає "випустити пару" і знизити суспільний тиск, а також "збалансувати" умови суспільної несправедливості чи безсилля - "як не можу змінити ситуауцію, бодай обсмію її і тих, хто її спричинив". У Європі агресивний стиль гумору притаманний Угорщині, Україні, Болгарії, Польщі, Сербії, Румунії, Хорватії, Росії. Єдина азійська країна, що сприймає і продукує агресивний гумор - це Південна Корея.

Примітно, що суспільства індивідуалістичні не використовують агресивний гумор у щоденному спілкуванні - він існує або у форматі стендапів чи ТБ-шоу (Saturday Night Live), або ним обмінюються у вузьких колах - як-от складні переговори на керівному рівні. А суспільства недовірливі й загрожені навпаки - користуються агресивним гумором відкритіше (у соцмережах та особистому спілкуванні) як зброєю проти людей, яких зневажають або тих, чий суспільний статус вважають незаслуженим і надмірним.

ПРИКЛАДИ В УКРАЇНІ. За даними свіжої соціології, Україна серед найнедовірливіших суспільств у Європі за низкою показників – від загального рівня цинізму в суспільстві (59,7%)* до наднизької недовіри до державного апарату загалом (18,6%), Уряду (31%) та судовій системі (*16%)** на фоні надвисокої довіри до родини (96%), родичів (68%) і друзів (60%) та практично відсутньої довіри до людей, з якими раніше не було взаємодії (13%)***. А де низька довіра і "побульбашкованість" суспільства, там знижена чутливість до потреб та почуттів "чужих" - з-поза "своєї" спільноти. З одного боку, "гострі" жарти з охватних платформ каналізують негатив і дають йому вихід, з іншого - вони завдають болю тим, на кого спрямовані, і спричиняють розбрат у й без того поляризованому суспільстві. Бо найгострішими є агресивні жарти якраз між спільнотами, що недолюблюють чи нерозуміють одна одну. Примітним видом агресивного гумору є перехід на кпини на рівні особистості, зокрема коли бракує аргументів - на кшталт "а де ви були тоді-то - щось вас там видно не було?", "а ви це звідти-то пишете?", "та що така ____ (підставити знецінювальну ознаку) може знати на тему?", "о, з такими ____ (підставити кпин про зовнішність) як вона цю посаду обіймає?" ітп.

Свіжим та симптоматичним прикладом агресивного гумору був сумнозвісний "сіськадовськ" з шоу Кварталу 95, однак далеко за іншими прикладами ходити не треба - пригадаймо цькування очільниці Музею Голодомору Лесі Гасиджак за вагу, яке теж мало вид недоречного агресивного жарту. Політичне таборування у нас теж не обходиться без особистих кпинів - від "шоколадного" і "сивочолого" до "зелі" і "боне[чи хай би]втіка". Або пригадаємо обабічні тролінгові ескапади між публічними персонами з обміном прізвиськами - від давніх "кулявлоб" і "кровосісі" до недавніх "гусаків, яких треба ощипувати" і "держслужбовців-крадіїв". Примітними прикладами агресивного гумору є висміювання працівниць (і рідше працівників) державних органів, що публічно "зашкварилися" на негідній поведінці, через кепкування конкретно з їхньої зовнішності.

Тут резонно спитати, а що, в інших країнах немає гострих жартів? Є, однак у суспільствах, що тяжіють до агресивного стилю жартів, такий гумор не просто періодично використовується - на нього є стабільний попит. Адже всілякі ТБ-шоу з принизливими та знецінюючими жартами, хоч ображають велику частину нашого суспільства, вже кількадесят років мають стабільну і велику авдиторію глядачів. І, звісно, зручна причина цього явища - це "погані" телеканали, які транслюють треш, однак вона не дає повного пояснення. Глибша причина це роль, яку виконує саме така форма гумору у суспільстві - сміятися з тих, хто вважається "чужими", "несправедливо привілейованими", "заслуговуючими на кпини", "тупіші/гірші/слабкіші за мене". Ну, і практика нав'язування такого гумору через всілякі комедійні шоу та КВК теж "вивітрюється" нешвидко, але рух у цей бік ніби розпочався.

У другій частині лонгріду ми розберемося як працює, яким культурам притаманний і для чого використовується самопринижувальний гумор.

ДЖЕРЕЛА:

* Інститут соціології НАН України, Соціологічний моніторинг «Українське суспільство після 16 місяців війни», червень 2023 р.

** Центр Разумкова, «Оцінка громадянами ситуації в країні. Довіра до соціальних інститутів, політиків, посадовців та громадських діячів» (грудень 2023р.)

*** «Невидимий клей: дослідження соціального капіталу в Україні-2023», дослідження Rating Group на запит проєкту «Трансформація комунікацій» за підтримки Агентства сша з міжнародного розвитку (USAID).

Leist, Anja & Müller, Daniela. (2012). Humor Types Show Different Patterns of Self-Regulation, Self-Esteem, and Well-Being. Journal of Happiness Studies. Online First. 10.1007/s10902-012-9342-6.

Lu J. G., Martin A., Usova A., Galinsky A. D. (2019). “Creativity and humor across cultures: where aha meets haha,” in Explorations in creativity research eds Luria S. R., Baer J., Kaufman J. C. (San Diego, CA: Academic Press; ) 183–203. 10.1016/B978-0-12-813802-1.00009-0

Jiang T, Li H, Hou Y. Cultural Differences in Humor Perception, Usage, and Implications. Front Psychol. 2019 Jan 29;10:123. doi: 10.3389/fpsyg.2019.00123. PMID: 30761053; PMCID: PMC6361813.

Martin R. A., Ford T. (2018). The Psychology of Humor: An Integrative Approach. Burlington, MA: Elsevier Academic Press.

Uz, Irem. (2014). “The Index of Cultural Tightness and Looseness Among 68 Countries”. Journal of Cross-Cultural Psychology. 46. 319-335. 10.1177/0022022114563611.

Elster A, Gelfand MJ. When guiding principles do not guide: The moderating effects of cultural tightness on value-behavior links.

J Pers. 2020;00:1–13. https://doi.org/10.1111/jopy.12584.